За січень-липень українські компанії продали за кордон 2,076 млн тонн прокату. Це майже дві третини всього виробленого обсягу, точніше 62,5%. Понад чотири з кожних п’яти експортних тонн пішли до ЄС, його частка становила 81,9% [1]. Водночас майже половину прокату для внутрішнього ринку Україна ввезла з-за кордону: імпорт покрив 46,1% попиту [1].
Майже половину металургійного експорту становили напівфабрикати, точніше 42,9%. Це приблизно 43 тонни напівфабрикатів із кожних 100 експортних тонн. За рік їхня частка зросла на 10 відсоткових пунктів. Частка довгого прокату, тобто більш обробленої продукції для будівництва та промисловості, скоротилася до 13,7% [1]. Україна швидко отримує валюту від напівфабрикатів. Наступні етапи обробки та основна додана вартість формуються за кордоном.
Європейські захисні квоти вичерпуються швидко. Станом на 13 серпня гарантована квота для однієї з категорій порожнистого профілю вже була використана [2]. Паралельно повний режим механізму вуглецевого коригування імпорту ЄС, або CBAM, вимагає даних про викиди конкретної установки та партії товару [3].
Європейський ринок змінює економіку сталі
Повний режим CBAM додає до ціни сталі підтверджені викиди конкретного заводу та партії товару [3]. Для українських експортерів енергія, паливо, сировина й технологія виробництва вже стали частиною комерційних даних, які бачить покупець у ЄС.
Metinvest готує у Пйомбіно завод із можливим випуском близько 2,7 млн тонн сталі на рік та інвестиціями приблизно 2,5 млрд євро [4]. Цей один завод дорівнює майже 40% річного темпу всієї української металургії до серпневих ударів.
Європейський майданчик знижує воєнний ризик і зберігає доступ до покупця. Для української економіки значення матимуть частка власності, робота інженерів, постачання сировини, підготовка людей і права на виробничі рішення, які згодом можна використати в Україні.