РНБО оцінює, що за достатньої кількості замовлень оборонні підприємства могли б виробити продукції на 55 млрд доларів у 2026 році. Це на 20 млрд доларів більше, ніж роком раніше [1]. У 2025 році понад сім із кожних десяти гривень українських оборонних закупівель отримували внутрішні виробники [2].
Виручку створюють підписані та профінансовані контракти. Виробнича спроможність показує верхню межу випуску за наявності таких контрактів. Компанія може мати людей, обладнання і технологію та працювати нижче можливості через короткий контракт або зміну потреб фронту. Перші воєнні експортні ліцензії з’явилися у лютому [3]. У липні уряд визначив частку експортної виручки, яка спрямовується до державного оборонного фонду [4].
Українські компанії також відкривають виробництво у партнерських країнах. Перший український військовий завод почав роботу у Великій Британії, при цьому інженерний центр залишився в Україні [5]. Німеччина й Україна уклали угоди про спільне виробництво дронів [6].
Виробництво виходить у партнерські країни
Перший український військовий завод у Великій Британії почав роботу, а інженерний центр залишився в Україні [5]. Німеччина й Україна уклали угоди про спільне виробництво дронів [6]. Так виникає нова географія: частина виробництва працює ближче до капіталу й захищеної інфраструктури, інженерія та випробування залишаються пов’язаними з Україною.
Перші воєнні експортні ліцензії з’явилися у лютому [3]. У липні уряд визначив частку експортної виручки, яка спрямовується до державного оборонного фонду [4]. Експорт став додатковим джерелом замовлень для потужностей, які перевищують поточний обсяг внутрішніх контрактів.
Для кожної угоди фактичну українську частку показують конкретні функції: інженерний центр, права на технологію, програмне забезпечення, критичні компоненти, сервіс і розподіл виручки. Саме ці умови визначають, скільки виробничої цінності залишається в українській економіці.