У 2025 році Україна експортувала послуг на 15,819 млрд доларів. Комп’ютерні послуги дали 6,655 млрд доларів, або 42,1% усіх надходжень від експорту послуг. Ширша категорія телекомунікаційних, комп’ютерних та інформаційних послуг принесла 6,810 млрд доларів. Майже кожні дві долари з п’яти у сервісному експорті походили з комп’ютерної роботи. [1]
Цей показник описує продаж послуги нерезиденту. Він охоплює програмування, підтримку та інші операції, які НБУ класифікує за міжнародними правилами. Внутрішнє програмне забезпечення, цифрові функції банку, онлайн-магазин, платформа доставки й автоматизація заводу залишаються за межами цієї суми, якщо вони не продаються через кордон як послуга.
У березні 2026 року НБУ переглянув платіжний баланс за 2022–2025 роки. До імпорту включили електронні послуги, які нерезиденти продають фізичним особам в Україні: комп’ютерні, рекламні, аудіовізуальні та пов’язані сервіси. Через ширше охоплення дефіцит поточного рахунку за 2025 рік збільшився на 2,2 млрд доларів. Методологічне оновлення зробило цифрове споживання видимішим. [2]
У 2024 році підприємства інформації та телекомунікацій створили близько 237,7 млрд грн структурної доданої вартості при обороті 389,4 млрд грн. У реєстрі було 12 854 активні підприємства. Ця внутрішня статистика та експортні 6,655 млрд доларів мають різні межі, валюту й коло учасників, тому їх не можна складати в один «розмір ІТ». [3]
Після піку 2021 року загальний експорт послуг зменшився. Частина команд і замовників перемістилася, мобілізація скоротила доступність фахівців, а ризик безпеки змінив рішення клієнтів. Водночас робота через цифровий канал зберегла перевагу: її можна продовжувати з іншого міста, резервного офісу або партнерської країни.
Головна розвилка проходить між продажем часу фахівця та продуктом, який масштабується. Аутсорсинг швидко створює валютну виручку й робочі місця. Власний продукт додає права на код, бренд, дані, ліцензійний дохід і довший зв’язок із покупцем. Обидві моделі потрібні. Різницю видно у виручці на працівника, частці повторюваного доходу та вартості інтелектуальної власності, що залишається в українській компанії.
Коридор зростання до 2028 року можна будувати через експортне страхування контрактів, гранти на сертифікацію, спільні програми з європейськими покупцями та кредит під підтверджену виручку. Публічні витрати обмежуються гарантією або співфінансуванням конкретного етапу. Компанія вкладає власний капітал у продукт і продажі. Ефект вимірюється додатковими доларами експорту, кількістю платних користувачів і часткою прав, зареєстрованих на українську юридичну особу.
Цифрові послуги дають Україні можливість продавати знання без перевезення тонн вантажу. Їхня довга цінність виникає тоді, коли валютна виручка поєднується з українською власністю, інженерною школою та продуктами, що працюють на ринках Європи.