У 2025 році експорт «інших ділових послуг» приніс Україні 3,030 млрд доларів. Професійні та управлінські консультації дали близько 1,125 млрд доларів. Технічні, торговельні та інші ділові послуги — 1,678 млрд доларів. Разом ці напрями сформували майже п’яту частину всього українського експорту послуг. [1]
До цієї економіки входять юристи, бухгалтери, інженери, архітектори, дослідники, дизайнери, рекламні команди, лабораторії та фахівці з управління. Їхній продукт часто не має фізичної форми. Він з’являється у кресленні, звіті, сертифікаті, алгоритмі, проєктному рішенні або дозволі, який відкриває шлях до будівництва та продажу.
У 2024 році підприємства професійної, наукової й технічної діяльності створили близько 107 млрд грн структурної доданої вартості при обороті 353,7 млрд грн. Внутрішня статистика охоплює українські підприємства за видом діяльності. Платіжний баланс охоплює транскордонний продаж. Одна компанія може бути присутньою в обох рядах, проте суми вимірюють різні сторони її роботи. [2]
Війна різко підвищила попит на частину компетенцій. Потрібні оцінка пошкоджень, проєктування укриттів, енергетичні рішення, кібербезпека, юридичний супровід контрактів, митна документація та сертифікація для ЄС. Частина цього попиту фінансується державою й партнерами. Економічний ефект в Україні залежить від того, яка частка контракту оплачує місцеву команду, дані, лабораторію та права на результат.
Професійна послуга має високий потенціал доданої вартості та низьку матеріаломісткість. Її обмежують люди, репутація, страхування відповідальності, доступ до стандартів і здатність вести великий контракт. Невелике бюро може виконувати сильну технічну роботу, проте програти міжнародний тендер через відсутність історії контрактів або фінансової гарантії.
Для країни значення має зв’язок сервісу з виробництвом. Український інженерний проєкт, використаний на українському заводі, підвищує продуктивність промисловості. Той самий проєкт, проданий у ЄС, створює експорт послуг. Лабораторія, яка підтверджує відповідність стандарту, відкриває ринок для десятків виробників.
Позитивний коридор охоплює рамкові контракти для малих професійних компаній, співфінансування страхування відповідальності та доступ до європейських стандартів. Замовник визначає результат і строк. Банк або гарантійний фонд покриває касовий розрив. Університет чи лабораторія надає обладнання. За 18–30 місяців ефект видно у кількості експортних контрактів, виручці на фахівця та частці проєктів, які перейшли у будівництво чи серійне виробництво.
Україна вже продає світові комп’ютерні послуги. Професійний експорт показує ширшу можливість: продавати інженерну й управлінську здатність, накопичену під час відбудови та воєнної адаптації. Це посилює українську роль у спільній європейській економіці.