У 2026 році ВООЗ запросила 42 млн доларів для захисту медичної допомоги в Україні. У 2025 році її програми охопили 1,9 млн людей різними медичними й гуманітарними втручаннями. Для психічного здоров’я організація підготувала близько 1 400 фахівців, а 338 працівників первинної ланки у 117 закладах пройшли навчання за програмою психічного здоров’я ВООЗ (mhGAP). Це спроможність окремих програм, а не національна кількість спеціалістів. [1]
Війна створює широкий спектр станів: гострий стрес, безсоння, тривогу, депресію, залежності, посттравматичні розлади й тяжкі психічні захворювання. Одна цифра «людей, яким потрібна допомога» змішує різні рівні. Частині потрібна інформація та підтримка спільноти. Іншим — структурована терапія. Меншій групі — спеціалізована психіатрія, медикаменти або кризова допомога.
Ступенева система допомоги
Програма медичних гарантій включає психічне здоров’я у первинні, амбулаторні та стаціонарні маршрути. Така інтеграція зменшує відстань до першого контакту. Сімейний лікар може виявити ризик, надати базове втручання та направити далі. Спеціаліст зберігає час для складних випадків. [2]
Розширення мережі підвищує ризик нерівної якості. Коротке навчання не перетворює кожного учасника на психотерапевта. Чіткі межі компетенції, клінічні протоколи, супервізія та можливість швидкого направлення захищають людину й фахівця. Реєстр кваліфікацій має показувати освіту, роль і чинний статус без публікації чутливих даних пацієнтів.
Кількість консультацій також потребує пояснення. Людина з тяжким станом може мати десятки контактів. Велика кількість сесій може означати якісний тривалий супровід або фрагментований маршрут. Показник набуває змісту разом із завершенням курсу, зміною симптомів, функціональним станом і збереженням доступу після переїзду.
Економічний ефект проходить через навчання, працю й догляд. ВООЗ оцінює глобальні втрати від депресії та тривоги у 12 млрд робочих днів на рік. Цю світову величину не можна механічно переносити на Україну. Вона показує механізм: психічний стан впливає на присутність, продуктивність, рішення родини та навантаження на інші медичні служби. [3]
П’ять даних про якість
Вимірюваний коридор для української системи починається з п’яти даних: час до першого контакту; частка людей, які завершили рекомендований курс; зміна стандартизованої шкали; функціональний результат у навчанні, праці чи щоденному житті; частка провайдерів із регулярною супервізією. Окремо відстежуються кризові повторні звернення.
Фінансування може поєднувати базову готовність команди та оплату завершеного маршруту. Така формула підтримує роботу у малих і прифронтових громадах, де кількість звернень нестабільна, а постійна наявність фахівця має суспільну цінність. Оплата лише за контакт стимулює кількість і слабше враховує довгий результат.
Україна вже має основу для масштабної системи: первинну ланку, громадські команди, цифрові інструменти, ветеранські та шкільні програми. Наступний етап визначає якість зв’язків між ними. Людина отримує найкращий результат, коли входить через доступний канал, швидко переходить до потрібного рівня й бачить стабільний супровід без повторного пояснення своєї історії.