У 2011–2014 роках Світовий банк публічний фінансування огляд оцінював загальний розрив ПДВ у 5,54%, 6,23%, 8,25% і 7,35% ВВП відповідно [1]. Це модельна різниця між потенційним податком і фактичним результатом, а не сума доведених правопорушень.
Розрив політики (політика розривів) виникає через ставки, звільнення, спеціальні режими та межі податкової бази. Розрив дотримання вимог (дотримання розривів) виникає через неповну декларацію, помилки, неплатоспроможність, затримки, уникнення або ухилення. МВФ RA-розрив вимагає тримати ці компоненти окремо [2].
Податкові надходження є потоком у певному періоді. Податкова база є економічним об’єктом, до якого застосовується правило. Нарахування, фактична сплата, відшкодування ПДВ і податковий борг перебувають на різних стадіях.
Після 2014 року Україна суттєво змінила електронне адміністрування, ризик-менеджмент, фіскалізацію та обмін даними. Тому історичний VAT-розрив не можна механічно продовжити до 2026 року. Поточна відсутність зіставного ряду є розрив, а не нульовим розривом.
Спрощена система також має подвійний ефект. Вона знижує вартість входу у формальну економіку, але може створювати стимули для дроблення бізнесу або маскування трудових відносин. ФОП не є автоматично неформальним працівником; ризик виникає лише за наявності фактичної економічної залежності та інших ознак [3].
Податкова політика повинна оцінювати дохід разом із витратами виконання. Складна вимога може підвищити формальну ставку, але зменшити добровільну сплату, збільшити помилки й адміністративні витрати. Цифровізація створює дані, але причинний ефект на дотримання вимог потрібно перевіряти.
ПУБЛІЧНИЙ СЛОВНИК
Податковий розрив ≠ тіньова економіка. Податковий борг ≠ податковий розрив. Вилучений товар ≠ розмір нелегального ринку. Додаткове нарахування ≠ фактично сплачена сума. Кожний показник має власний знаменник і стадію.