Пошкодження медичної інфраструктури створює також вартість ремонту. Воно збільшує відстань, час очікування, витрати на транспорт, переривання лікування й навантаження на інші заклади. Прифронтовий показник здоров’я відображає сукупну дію небезпеки, доходів, житла, стресу й доступу до системи.
Світовий банк обстеження повідомляв, що 9,2% опитаних домогосподарств мали принаймні одного члена з інвалідністю через поранення, пов’язане з поточною війною [3]. Це домогосподарств поширеність у обстеження рамка, а не національний реєстр осіб з інвалідністю.
Інвалідність не означає автоматичного виходу з ринку праці. Результат залежить від функціонального стану, реабілітації, протезування, транспорту, житла, доступності робочого місця, гнучкого графіка й ставлення роботодавця. Політика має вимірювати сталий участь за вибором людини.
ВООЗ оцінювала 9,6 млн людей як таких, що перебувають під ризиком або живуть із психічним станом в умовах війни [4]. Це планування рамка, а не реєстр діагнозів. Скринінг, дистрес, розлад, потреба у психотерапії, психіатричне лікування й кризова допомога мають різні клінічні пороги.
Для ветеранів, цивільних поранених, родин загиблих, ВПО й людей під тривалим обстрілом потрібні різні маршрути. Один універсальний пакет не враховує травму, професію, сімейний контекст і місцеву доступність послуг.
ЛАНЦЮГ ВІДНОВЛЕННЯ
ризик/експозиція → симптом або травма → оцінювання → діагностика → лікування/реабілітація → функціональний результат → освіта/праця участь → сталий якість of життя. Кількість контактів не доводить проходження всього ланцюга.