Формальна законність раннього переходу була реальною. Закон 1992 року створив процедуру приватизації, а сертифікати й інші інструменти давали громадянам правові вимоги на частину державного майна. Тому аналітична одиниця — не «державний актив став приватним», а повний ланцюг of назва [2].
Низька ціна може виникнути через змову, обмежену конкуренцію, борг, поганий стан активу, макрокризу, правову невизначеність або помилкову оцінку. Різниця між ціною продажу й пізнішою ринковою вартістю не є автоматично судово встановленим збитком. Потрібний контрфактичний сценарій: що могла реально отримати держава в той час за конкурентної процедури й відомої інформації.
Криворіжсталь є корисним процедурний орієнтир: повторний конкурентний продаж 2005 року дав значно більші надходження, ніж попередня приватизація. Але навіть цей приклад не дозволяє множити цінову різницю на всі приватизовані активи. Він показує цінність відкритого аукціону, а не універсальний коефіцієнт «вкраденої власності» [3].
Земельне паювання, корпоративизація, банкрутство, боргова конверсія, застави, ліцензії й концесії є іншими правовими механізмами зміни економічного контролю. Зловживання повинно бути доведене на рівні конкретного активу, процедури й бенефіціара, а не виведене з назви інструменту.
Актив трансферт