Неформальна зайнятість визначається типом робочого місця, трудового відношення й реєстрації за правилами обстеження. Воно не вимірює вартість прихованого виробництва. Людина може працювати неформально у формальному підприємстві або формально у секторі з високою часткою незадекларованих операцій.
Зарплата в конверті є прихованою компенсацією праці. Обстеження Міжнародної організації праці (МОП) виявило, що близько 9,14% опитаних працівників повідомляли про зарплату готівкою, не задекларовані для податків і внесків. Цей показник може включати працівників із формальним договором і тому не збігається з неформальною зайнятістю [2].
ФОП є законним підприємницьким статусом. Він може бути каналом формалізації дрібної діяльності, знижуючи бухгалтерську й адміністративну вартість входу. Ці статуси не можна ототожнювати: ФОП не є тотожним неформальній зайнятості або прихованим трудовим відносинам.
Водночас економічно залежні трудові відносини може бути перекласифіковане як підприємницька послуга для зменшення податків на доходи та ЄСВ і трудових гарантій. МВФ у 2026 році прямо описував ризик використання спрощеної системи для заниження задекларованої зарплати і заміни найманої праці ФОП-контрактами. Це ознака ризику, який потребує доказів контролю, залежності, графіка, інструментів і одного основного замовника [3].
Неоплачувана праця в домогосподарстві, волонтерство й взаємодопомога також не є автоматично тіньовою або незаконною економікою. Їх потрібно окремо бачити для оцінки навантаження на систему допомоги, але не оподатковувати уявною ринковою ціною без чіткої статистичної мети.
Формалізація має давати людині користь: соціальне страхування, правовий захист, кредитну історію, доступ до контрактів і передбачувані правила. Якщо витрати на дотримання вимог перевищує очікувану користь, репресивна кампанія може перемістити діяльність глибше в неофіційний сектор.