1991–1995 роки поєднали розпад планової системи, гіперінфляцію, бартер, слабке право власності й початок приватизації. Державний контроль над активом міг зникати швидше, ніж з’являлися конкурентний ринок, незалежна оцінка, банківський нагляд і спроможний суд.
1996–2004 роки закріпили приватні групи, товарних і енергетичних посередників, податкові привілеї та політичний доступ до державних ресурсів. Формальні ринкові інституції розвивалися, але нерівність доступу й концентрація медіа, фінансів та промисловості підтримували канали захоплення держави [1].
2005–2013 роки дали окремі конкурентні транзакції й адміністративні реформи, але не усунули пов’язане кредитування, вилучення ренти з державних підприємств, вибіркове правосуддя та непрозору кінцеву бенефіціарну власність (кінцевий бенефіціарний власник). Світова фінансова криза погіршила банківські баланси й посилила залежність від політичних рішень.
2014–2019 роки змінили архітектуру. Було створено НАБУ, САП, НАЗК, ВАКС, відкриті електронні декларації та ProZorro; банківський сектор пройшов очищення, а енергетичні, земельні й децентралізаційні реформи обмежили частину старих каналів [2]. Більша кількість публічних справ стала також результатом більшої видимості.
2020 рік показав крихкість: конституційна криза послабила елементи декларування й відповідальності. Інституція може втратити спроможність також через ліквідацію, а через рішення суду, кадрову залежність, бюджет, процесуальні обмеження або закриття даних.
2022–2024 роки принесли воєнні надзвичайні режими. Держава спростила частину податкових і закупівельних процедур, закрила чутливі дані й одночасно зберегла цифрові платежі, реєстри та міжнародну умовність. Вимушена неформальність і цифрова спостережуваність могли зростати паралельно [3].
У липні 2025 року законодавчі зміни послабили гарантії незалежності НАБУ/САП, а після протестів і міжнародної реакції їх відновили. Це стало стрес-тестом (перевіркою стійкості (перевіркою стійкості (стрес перевірка))): формальна система вже мала суспільних користувачів і зовнішні опори, але залишалася політично вразливою [4].
У 2026 році ланцюг роботи правоохоронних органів демонструє суттєві результати. ОЕСР фіксує сильні окремі критерії доброчесності судової та прокурорської систем (судовий і прокурорський доброчесність), а МВФ і ЄС пов’язують подальшу підтримку з адмініструванням доходів (адміністрування доходів), якістю управління та незалежністю інституцій. Водночас історія власності, податкові розриви, неформальна зайнятість і статистика тіньової економіки після 2021 року залишаються неповними.