«Довга мобілізація» описує Україну, яка зберігає державність і базову економічну функціональність, але значну частину додаткової спроможності витрачає на компенсацію повторних втрат. Енергія, люди, бюджет, логістика й виконання проєктів постійно працюють під високим тиском; інвестиційний цикл залишається коротким, а ремонт часто повертає країну до попередньої точки. Це нижня канонічна межа. Гірші результати також можливі. Користувацький сценарій моделі може опускатися нижче цієї межі. Роль S1 — показати ціну режиму, в якому держава витримує війну, але системні ризики накопичуються швидше, ніж продуктивність.

3.1. Механізм S1: повторні втрати

Перший механізм — ресурс постійно поглинається відновленням уже наявної функціональності. Після удару країна ремонтує мережу, маршрут, житло або виробничу лінію. Якщо наступний цикл приносить схожу втрату, той самий капітал знову повертає систему до попередньої точки. Другий механізм — короткий горизонт рішень. Бізнес інвестує у швидку окупність і мобільні активи, банки уникають довгого ризику, громади ремонтують найкритичніше, держава ставить на перше місце оборону та соціальну безперервність. На рівні окремого учасника це раціонально. На рівні країни така поведінка знижує швидкість накопичення капіталу. Третій механізм — людська ерозія. Актив можна відновити за місяці. Інженер, лікар, оператор, учитель або підприємець із потрібним досвідом формується роками.

3.2. Безперервність як основа виходу

Фінське Національне агентство з безпеки постачання (National Emergency Supply Agency) будує безпеку постачання як постійну державно-приватну систему, де резерви поєднані з планами безперервності для енергетики, логістики, води, зв’язку, платежів та інших критичних функцій [17]. Український рівень фізичної загрози значно вищий, однак принцип придатний: вимірювати час безперервної роботи, тривалість відновлення, резерв і наявність перевіреного альтернативного постачальника. Кожен великий актив у S1 має отримати план безперервності: мінімальний режим роботи після удару, резервне енергопостачання, зв’язок, альтернативний маршрут, запас критичних компонентів і визначеного відповідального за відновлення. Відбудова, що повертає актив до тієї самої вразливості, відтворює S1.

3.3. Люди — найслабший системний елемент

У траєкторії S1 людська спроможність є найслабшим системним елементом. Це не прогноз чисельності населення. Поєднання міграції, мобілізації, стану здоров’я, дефіциту навичок і слабкого повернення може зробити людей головним обмеженням навіть за часткового фізичного відновлення. У S1 соціальна політика є частиною виробничої політики. Житло, школа, медицина, догляд за дітьми, реабілітація ветеранів і працевлаштування визначають, чи може регіон утримати людей і виробництво.

3.4. Капітал, прозорість і премія за ризик

У S1 капітал залишається коротким, дорогим і вибірковим. Найбільше проєктів втрачається між оголошенням ресурсу і фінансовим закриттям. Проєкт може мати публічну підтримку й затверджену програму, але не мати дозволів, землі, бізнес-моделі, структури закупівлі, приватного внеску або відповідального оператора. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (Multilateral Investment Guarantee Agency, MIGA) прямо визначає страхування політичного та воєнного ризику як критичний інструмент для інвестицій у середовищі конфлікту [15]. Економічний результат такого інструменту вимірюється здатністю проєкту дійти до фінансового закриття, залучити приватний капітал під ризик і перейти до стабільної роботи. Прозорість у S1 має просту функцію: скоротити невизначеність, яку не створює сама війна. Власність, джерела коштів, публічна експозиція, закупівлі, дозволи, контрольні етапи, аудит і показники роботи мають бути пов’язані одним паспортом проєкту.

3.5. Результат 2030 / 2035 / 2040

За сценарним розрахунком інтегральний індекс спроможності S1 становить 78,51 у 2040 році [1]. ВВП-еквівалент дорівнює приблизно 232 млрд доларів у 2030 році, 251 млрд у 2035-му і близько 271 млрд у 2040 році. Нижня межа сценарію означає, що реальний випуск повертається до рівня 2021 року лише наприкінці горизонту. Структура важливіша за одну кінцеву цифру. Люди, публічна спроможність та інституції залишаються під тиском; відбудова не встигає створити достатній новий виробничий запас. Економіка виживає, але накопичує надто мало нового капіталу й продуктивності.

3.6. Сигнали і політика виходу

S1 зміцнюють одночасно висока інтенсивність ударів, тривалі відключення, слабке використання страхування воєнного ризику, фіскальний тиск, критичні вакансії, низька частка проєктів, доведених до результату, та повторний ремонт тих самих функцій. S1 слабшає, коли кілька каналів покращуються разом: скорочуються відключення, прискорюється відновлення, зростають застраховані приватні інвестиції й довгострокове кредитування, збільшується кількість фінансових закриттів, стабілізуються критичні навички та зростає частка введених у дію проєктів. Пакет виходу зі S1 має сім контурів: страхування воєнного ризику; національний портфель підготовки проєктів; розподілена енергетична стійкість; резервні експортні й логістичні маршрути; план критичних навичок; захист якості виконання та доброчесності; фіскальне відокремлення інвестиційного ресурсу від поточного фінансування. «ПРОДОВЖИТИ» означає підтверджене зниження ризику або перехід проєкту до наступного етапу. «ПРИЗУПИНИТИ» означає конкретну перешкоду, відповідального за її усунення і строк повторної перевірки. «ЗУПИНИТИ» застосовується, коли публічний ресурс заміщує приватний ризик без переконливого шляху до роботи активу або проєкт не проходить перевірку доброчесності й виконання.

3.7. Правило переходу S1→S2

S1→S2 починається, коли повторні втрати перестають переважати над відновленням. Держава має передбачуване зовнішнє фінансування, критичні енергетичні та логістичні функції відновлюються швидше, соціальні послуги зберігають базову якість, а портфель проєктів не руйнується після кожного нового шоку. S2 ще не є самопідтримуваною інвестиційною економікою. Це платформа, яка дає країні час і горизонт для перетворення підтримки на власну спроможність.

Джерела