НБУ визначив приватне споживання найбільшим позитивним драйвером зростання 2025 року [1]. Його підтримували номінальні доходи, бюджетні виплати, висока потреба в заміщенні втрат і адаптація споживчих каналів. Сильний попит зберігав економічну активність, але за обмеженої внутрішньої пропозиції частково переходив в імпорт.
Кінцеве споживання у національних рахунках включає домогосподарства, NPISH і сектор загального державного управління. Воно не дорівнює лише роздрібному товарообороту або картковим платежам. Державна медична чи освітня послуга також входить до підсумковий споживання.
У Q1 2026 підсумковий споживання видатки становило 2 432,4 млрд грн, загальний капітал формування — 370,7 млрд грн, а номінального ВВП — 2 047,2 млрд грн [2]. Компоненти витрат зводяться після віднімання імпорту й додавання експорту, запаси, цінності та статистичний розбіжність. Тому окремий компонент може бути більшим за ВВП.
Високе споживання підтримує бізнес сьогодні. Але довгострокове зростання потребує, щоб частина доходу перетворювалася на заощадження та інвестиції. У воєнній економіці цей перехід ускладнений: домогосподарства фінансують переїзд, ремонт, енергонезалежність, лікування і підтримку родини.
Номінальне споживання не показує кількість отриманих товарів і послуг. Потрібні обсяг індекси, дефлятор, на одну особу знаменник і структура COICOP. Через міграцію та невизначену чисельність населення показник на особу після 2022 року має широкий знаменник коридор.
Напрям «макроекономіка» показує сукупний попит. Напрям «люди й праця» має пояснювати доходи, витрати, бідність і доступність. Напрям «сервісна економіка» — канали торгівлі та платежів. Один платіж домогосподарства не стає окремим ВВП, оборотом сервісів і доходом людини одночасно.